звичний
Смотреть что такое "звичний" в других словарях:
звичний — а, е. 1) Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. || До якого привчився, звик хто небудь. 2) Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого небудь. 3) Який завжди відбувається або часто зустрічається, повторюється; постійний,… … Український тлумачний словник
звичний — [зви/чнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
звичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
звыклий — звичний … Лемківський Словничок
постійний — I 1) (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), сталий, безперервний, безупинний, нев[у]пинний, неспинний, безперестанний, безнастанний, ненастанний, повсякчасний, беззмінний, неперервний, невідступний, незмінний, неминучий,… … Словник синонімів української мови
завчений — рідше зау/чений, а, е. 1) Звичний, засвоєний. || у знач. ім. за/вчене, ного, с. Про звичне, вивчене, засвоєне. 2) Удаваний, нещирий … Український тлумачний словник
зафіксований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до зафіксувати. || зафіксо/вано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен. Узвичаєний, звичний; усталений … Український тлумачний словник
збурювати — юю, юєш, недок., збу/рити, рю, риш, док., перех. 1) Надавати бурхливого руху, робити що небудь дуже неспокійним. || Порушувати що небудь (спокій, певний порядок, звичний перебіг чогось і т. ін.). || Роздратовувати, робити сердитим кого небудь. 2) … Український тлумачний словник
звиклий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до звикати. 2) у знач. прикм. До якого звик хто небудь; повсякденний, добре знайомий; звичний. 3) у знач. прикм. Призвичаєний до чого небудь, натренований … Український тлумачний словник
звичай — аю, рідко звича/й, а/ю, ч. 1) Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. •• Зви/чай ділово/го оборо/ту правило поведінки, яке склалося і широко… … Український тлумачний словник
